Статті

Право у його загальному визначенні має своїм завданням регулювання суспільних відносин, що виступає, як відомо, необхідною складовою процесів державного будівництва, функціонування суспільства, розвитку людини і громадянина. Кримінальне право, як визначено в ч. 1 ст. 1 Кримінального кодексу України, має своїм завданням правове забезпечення (регламентацію) охорони тих суспільних відносин, які складають сутність найбільш значущих соціальних цінностей, від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. У зв’язку з цим загальна та галузева правова регламентація виступають важливою умовою створення та підтримки стабільного правопорядку в суспільстві через створення необхідної правової бази для охорони встановлених суспільних відносин.

При цьому кожна галузь права саме через галузеві норми конкретизує відповідну регламентацію, встановлює своє правове упорядкування, яке набуває реалізацію в певній сукупності юридичних засобів. Вони включають в себе певне сполучення дозволів, заборон, позитивних зобов’язань, що створює бажаний соціальний стан та конкретну ступінь сприятливості або несприятливості для задоволення інтересів суб’єктів права. Сутність кримінального права полягає насамперед у визначенні та закріпленні заборонених моделей людської поведінки, вчинення яких дає змогу державі застосувати певні санкції – примусові заходи карального характеру, метою яких є не тільки покарання відповідної особи, а й створення умов для запобігання у майбутньому вчинення таких дій цією або іншими особами. Це, до речі, дозволяє вважати, що кримінальне право у своєму загальному визначенні – це право покарання та запобігання.

Заборонені моделі людської поведінки традиційно попередньо визначаються у відповідних дефініціях, які в законодавчому виразі закріплюються у певних диспозиціях. Саме дефініція, яка формує правову матерію нормативного акту, має містити поняття та істотні ознаки явища, предмета, виступає одним із основних понять у процесі правотворчості у кримінальному праві. Особливість кримінально-правової дефініції полягає в тому, що, регламентуючи правову охорону, вона заздалегідь містить негативні наслідки в разі вчинення забороненої моделі поведінки.

Усе це потребує в процесі первісної правотворчості та/або при удосконаленні чинних кримінально-правових положень обов’язкового дотримання змістовних правил та вимог юридичної техніки: як основної її складової – законодавчої техніки, так й інших її складових, до яких відносять методи, правила, прийоми, засоби та ін. Дотримання цих правил та вимог є необхідною умовою формалізованої якості відповідних кримінально-правових актів.

Ви можете переглянути повний текст статті за посиланням:

Стрельцов Є. Л. «Універсальні визначення у кримінальному праві»