Статті
ПовернутисяПолітичні, економічні, соціальні та інші зміни, які відбуваються сьогодні в Україні, поруч із досягненням позитивних результатів, в окремих випадках мають і негативні аспекти, зокрема й у вигляді суспільно небезпечних проявів та вчинків, що, зі свого боку, обумовлює невідповідність певних кримінально-правових норм, які повинні забезпечувати охорону таких процесів, змісту реформ, що здійснюються. У зв’язку з цим удосконалення положень законодавства про кримінальну відповідальність стає об’єктивною необхідністю, але таке реформування повинно мати продуманий, послідовний характер. Починати його слід із обговорення та прийняття рішення стосовно положень, які вважаються кримінально-правовими догмами. В основі цього повинні обов’язково бути сучасні надбання вітчизняної правової доктрини.
Такими потрібно вважати положення, які регламентують кримінальну відповідальність, яка, на думку М. Панова, є універсальною категорією,оскільки “пронизує” практично всі інститути Загальної та Особливої частин.
Проблема поняття, змісту, обґрунтування кримінальної відповідальності постійно досліджується у правовій науці, і з цього приводу існує багато думок. У найзагальнішому розумінні кримінальна відповідальність – це реакція держави на вчинене особою кримінальне правопорушення. Подібна реакція, яка здійснюється у легітимних формах, викликана насамперед публічними інтересами підтримки та зміцнення правопорядку, встановленого в суспільстві для забезпечення соціальної безпеки в усіх її видах і проявах. Кримінальна відповідальність, її застосування обумовлені низкою умов і передумов. Але конкретна фактична умова її появи – це підстава кримінальної відповідальності. При цьому потрібно враховувати, що такі підстави мають не тільки моральноюридичне, а й, на думку В. Кудрявцева, політичне значення.
У чинному Кримінальному кодексі України (далі – КК України) закріп лено, що підставою застосування кримінальної відповідальності є вчинене особою суспільно небезпечне діяння, яке містить склад злочину (з 1 липня 2020 р. – склад кримінального правопорушення5), передбаченого КК України (ч. 1 ст. 2). Потрібно підкреслити, що зміст цього поняття у законі не визначений.
МЕТОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ є формулювання на основі існуючої правової доктрини пропозицій щодо необхідності законодавчого закріплення поняття складу злочину (кримінального правопорушення) та його елементів у ч. 2 ст. 2 наступного КК України. Ці новели постійно обґрунтовуються авторами статті вже декілька років.
Склад злочину (кримінального правопорушення) – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, встановлених кримінальним законом, що характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин (кримінальне правопорушення). До складу злочину (кримінального правопорушення) традиційно відносять чотири елементи: об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт і суб’єктивну сторону. Водночас офіційного закріплення складу злочину (кримінального правопорушення) немає, що, на нашу думку, необхідно обов’язково зробити. Далі, на такому ж рівні, потрібно визначити кожний з елементів і перелічити його ознаки. Необхідно це зробити з низки суттєвих причин, зокрема, це дасть змогу зняти перманентні дискусії з цього приводу та надати змогу для більш спрямованого їх обговорення. На нашу думку, можна запропонувати такі визначення. Об’єкт – це суспільні відносини, що перебувають під охороною кримінального закону та на які здійснюється суспільно небезпечне посяган ня. Об’єктивна сторона складу злочину (кримінального правопорушення) – це зовнішня сторона, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією або бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між ними, а також місцем, часом, способом, обстановкою, засобами та знаряддями вчинення правопорушення. Суб’єкт – це фізична особа, яка під час вчинення злочину (кримінального правопорушення) була осудною або обмежено осудною та досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона складу злочину (кримінального правопорушення), яка характеризує психічну діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості та волі до вчиненого нею суспільно небезпечного діяння і його наслідків.
Ви можете переглянути повний текст статті за посиланням:
Стрельцов Є. Л. «Підстава кримінальної відповідальності потребує законодавчого закріплення»