Статті

Багато років тому у корифея кримінального права професора А. Піонтковського запитали, за скільки лекційних годин він зможе викласти навчальний курс із Загальної та Особливої частин кримінального права. Він відповів: «Не менш, ніж за 70 годин». Тоді його запитали: «А чи можливо викласти такий курс за меншу кількість годин?» Він відповів: «Якщо дуже постаратися, то, мабуть, за 50 годин». Наступне запитання: «А ще менше?» Відповідь: «Мабуть, за 40». І такі запитання та відповіді про" довжувались достатньо довго. Але остання його відповідь була така: «10 хвилин, бо менш ніж за такий термін взагалі нічого неможливо сказати про кримінальне право». Чому зараз пригадався цей випадок? Тема, яку ми сьогодні обговорюємо, дуже складна і об’ємна. Дослідження за" гальноправових понять, кожного інституту Загальної або Особливої ча" стин кримінального права, кожної кримінально"правової норми, при якісній організації такого аналізу, самі по собі можуть бути достатньо об’ємними. І сьогодні вже існує багато різних досліджень, в яких кваліфіковано досліджуються ці питання, в тому числі проведені й вітчизняними фахівцями. Тому в цій публікації основна увага була приділена тим положенням, які, на нашу думку, є сьогодні найбільш актуальними і наукове обговорення яких буде, безумовно, впливати на подальше покращання розуміння сутності та основних завдань кримінального права.

Є різні теорії та наукові вчення стосовно виникнення кримінального права*. Його джерелами визнають найбільш значні філософсько"наукові теологічні та світські праці, але, не розвиваючи це обговорення, можна погодитись з тим, що право взагалі та кримінальне право зокрема виникли як певний показник розвитку людської цивілізації, коли людська спільнота досягає такого рівня свого розвитку, що потребує обов’язкового регулювання суспільних відносин. У будь-якому випадку, можна стверджувати, що кримінальне право від самого початку свого існування має пряме, безпосереднє відношення до найбільш складних суспільних людських вчинків. Відомо, що за весь час кримінальне право зазнавало певних змін у своїх формалізованих та якісних ознаках. Для кращого розуміння цього соціально-правового феномену протягом його існування з’являються та набувають необхідного значення цілі наукові напрями (школи). Але, незважаючи на такий довгий термін свого існування, у правових системах різних країн і досі немає єдиної точки зору щодо його визначення. В одних країнах за основу береться ідея «злочину», і тоді, враховуючи філологічне визначення цього терміна, наприклад, злочин — від лат. cramen, — трактується як право про злочини, наприклад, сriminal law (англ.). В інших країнах для його визначення застосовується ідея «покарання», наприклад, покарання — від лат. poena (покарання) — тобто право про покарання: penal law (англ.). Є країни, в яких ще до сьогодні існують різні спроби пояснити визначення цього права. І це стосується не тільки філологічних проблем у його визначенні. У будь"якому випадку кримінальне право, яке ми сьогодні маємо, містить всі, умовно кажучи, людські роздуми стосовно його основних характеристик та можливостей, та продовжує вимагати постійного аналізу, бо ще є достатня кількість положень, які не отримали свого визначення. 

Ви можете переглянути повний текст статті за посиланням:

Стрельцов Є. Л. «Деякі роздуми про правову сутність та соціальні завдання кримінального права»