Статті
ПовернутисяКримінальний кодекс - це далеко не один із багатьох існуючих кодексів. За своїм значенням в житті суспільства він далеко виходить за межі пересічного кодифікованого правового акта. Якщо на вершині законодавчої системи держави перебуває її конституція, то кримінальний кодекс, перефразовуючи слова одного вже напівзабутого політичного діяча, “якщо не перший, то і не другий”.
Вдумаємося у вислів Жан Поля Марата про те, що кримінальний кодекс - це кодекс свободи. І ми в повній мірі оцінимо роль цього закону в житті суспільства. Роль не лише як “страшидла” для потенційних порушників, інструмента для розправи з тими, хто посягає на головні особисті, суспільні і державні цінності. Але й як мірила дозволеної поведінки - акта, який визначає політичний розвиток держави, економічний прогрес суспільства, свободу особи. Згадаймо, як зміни в КК супроводжували головні етапи демократизації в нашій державі. Скасування кримінальної відповідальності за антирадянську агітацію і пропаганду, за поширення за відомо неправдивих відомостей, які ганьблять радянських суспільний і державний лад не лише відчинило тюремні ворота перед дисидентами, але й означало, що свобода слова є не лише гарним лозунгом, але й нормою поведінки. Про ринкові перетворення реально можна було вести мову лише після того, як з КК були виключені статті про відповідальність за приватнопідприємницьку діяльність та комерційне посередництво.
Переберемо в пам’яті більш-менш значні події останніх років. Чи не всі з них мають кримінальний присмак. Чи не кожна пов’язана з кримінальною справою, з інкримінуванням конкретних статей кримінального закону. Певно тому саме до КК виявляється така пильна увага, а кодифікація кримінального законодавства України, яка нещодавно відбулася, стала подією не лише для професійних юристів, але й для всього суспільства.
Нагадаю ще один відомий вислів, яких характеризує кримінальне законодавство. Кажуть, що кримінально-процесуальний кодекс пишеться для порядних людей, а кримінальний - для негідників. Але, мабуть, ніхто не схильний вважати себе негідником, і, водночас, є спокуса використати репресивну силу кримінального кодексу проти інших осіб. Чи не в цьому причини суперечливого ставлення до положень кримінального закону, неоднозначна оцінка положень КК?
Не став винятком і КК України, другу річницю якого ми відзначаємо. Від моменту появи ще перших проектів вони піддавалися агресивній, часто некваліфікованій, переважно упередженій критиці. Відколи КК України був прийнятий, чи не добрим тоном серед теоретиків кримінального права та практикуючих юристів стало відшуковувати в ньому всілякі недоліки та упущення, дійсні та уявні суперечності. Вони дійсно є. Їх насправді явно більше, ніж могло б і повинно було бути в законі, який готувався майже десять років.
Ви можете переглянути повний текст статті за посиланням: