Статті

Відомо, що висока латентність хабарництва зазвичай пояснюється труднощами виявлення та доказування цих посягань. В приховуванні хабарництва зацікавлені всі його учасники. Випадки одержання хабара частіше всього стають предметом уваги правоохоронних органів лише тоді, коли має місце вимагання хабара, або ж не виконується дія, за яку давався хабар. Водночас поширеними є випадки, коли інформація про хабарництво в певній сфері є загальновідомою, однак конкретні факти не набувають процесуальної форми.

Тому серед заходів боротьби з корупцією в періодиці, усних виступах, пропозиціях до законопроектів часто пропонується так звана провокація хабара - пропозиція посадовій особі хабара з тим, щоб перевірити її стійкість, непідкупність, а при "позитивній" реакції на цю пропозицію притягнення  її до кримінальної відповідальності.

Нового імпульсу такі ідеї набувають в період передвиборчих компаній. Чи не всі політичні партії виявляють стурбованість розгулом корупції та незадовільним станом боротьби з нею, не зупиняються перед можливістю запровадження самих крайніх заходів в боротьбі з нею. Наприклад, передвиборча програма партії "Реформи і порядок" передбачає "проводити періодичні випробування державних чиновників на порядність та непідкупність". Очевидно, що інших способу перевірки, ніж контрольована пропозиція хабара із наступною селекцією на непідкупних та "підкупних" не існує.

Разом із тим в теорії кримінального права ставлення до таких заходів не те що прохолодне, а відверто неприязне. Вчені - криміналісти маєже одностайно висловлюються про недопустимість використання методу провокації в боротьбі із злочинністю, зокрема з корупцією. В літературі відзначається, що кримінальній відповідальності підлягає насамперед особа, яка спровокувала отримання хабара. Причому за законодавством України скоєне кваліфікується за ст.171 КК, а за законодавством тих держав, де спеціальної  норми про відповідальність за провокацію хабара немає - як підмовництво до дачі чи отримання хабара, а також, виходячи з того, що для вчинення провокаційних дій посадова особа використовує своє посадове становище всупереч інтересам служби й викликає заподіяння істотних шкідливих наслідків - за сукупністю як зловживання владою або посадовим становищем. Підлягає кримінальній відповідальності і того, хто був спровокований на отримання хабара. Як спеціально відзначив Пленум Верховного Суду України в п.25 своєї постанови від 7 жовтня 1994 р. "Про судову практику в справах про хабарництво" "те, що дача хабара або одержання хабара відбулися в зв'язку з провокацією, не виключає відповідальності того, хто дав або взяв хабара".

При такому підході метод контрольованої пропозиції хабара виявляється поза законом, оскільки працівники правоохоронного органу, які його застосовують, самі визнаються злочинцями. Ситуацію не змінить і виключення з КК України ст.171 - крок, який вже пропонувався і обгрунтовувася в літературі, оскільки скоєне буде оцінюватися як співучасть у відповідних посяганнях.

Ви можете переглянути повний текст статті за посиланням:

Навроцький В.О. «Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією»