Статті
ПовернутисяПід час засідань робочої групи з питань реформи кримінального права, яка утворена в складі Комісії з питань правової реформи, неодноразово виникало питання про те, для кого пишеться новий КК? Виникали різноманітні варіанти відповідей – для всіх громадян, включаючи законослухняних, для потенційних правопорушників, для працівників правозастосовних органів, для української влади… Питання далеко не абстрактне. Адже, залежно від відповіді на нього, має вирішуватися багато інших – щодо того, якою мовою (загальнодоступною чи професійною або академічною) має бути написаний майбутній кримінальний закон, якою має бути його структура та як викладати окремі статті, чи слід окремо тлумачити використовувані кримінально-правові терміни, який матеріал повинен увійти до тексту КК, а що «залишити для підручників» тощо.
Остаточної відповіді на це питання не знайдено, що, мабуть, обумовлює та пояснює постійне повернення до нього.
Зате одностайність досягнута в іншому. А саме, в тому, що новий КК повинен бути позбавлений принаймні найбільш одіозних недоліків нині чинного кодексу, які й обумовили необхідність рекодифікації – нестабільності, внутрішньої несистемності та неузгодженості з іншими нормативно-правовими актами, складності викладу законодавчого матеріалу. Всі учасники робочої групи та переважна більшість учасників наукових форумів, на яких обговорювалися питання вдосконалення кримінального законодавства (у вересні 2019 р. в м.Яремче, у жовтні цього ж року в с. Старе село під Львовом та с. Березівське неподалік від Харкова) дійшли до думки, що існуючий КК вичерпав свої резерви для вдосконалення. Відтак має йти мова не про нову редакцію КК України 2001 р. а про нову кодифікацію кримінального законодавства України. Як на мене, вирішальну крапку у дискусії між прихильниками позицій «нова редакція існуючого КК» та «підготовка нового КК» поставив виступ голови робочої групи, яка підготувала КК 2001 р., В.Я.Тація на відкритті Міжнародної наукової конференції «Концептуальні засади нової редакції Кримінального кодексу України». Він констатував та обґрунтував, що внаслідок понад тисячі змін та доповнень до чинного КК, він остаточно втратив ті позитивні риси, які мав при його прийнятті, став розбалансованим та безсистемним, перестав виконувати поставлені перед ним завдання, не придатний до імплементування юридичного феномену проступку. Відтак – є потреба у підготовці цілком нового КК.
Ви можете переглянути повний текст статті за посиланням: